Субота 11 вересня, почалася з турбот. Потрібно було вивезти картоплю з дачі. Тому піднявся рано, поснідав і вперед на дачу, там мене вже батя чекає. Вивіз урожай на машині звичайно, урал чисто для душі. Коли з усім розібрався, приїхав додому. Там дружина з претензією. Погода хороша чому не катаємося? пославшись на втому вибив годинку подрімати, після картопляної розминки чогось в сон потягнуло. Потім, знову ж таки спина відпочинку захотіла. Загалом подрімав пару годинок. О 16: 00 прокинувся, швидко зібралися і в дорогу.

Посадив дружину в коляску і поїхав кататися.

По району довелося покрутитися, звичні вулиці перекопали. Ремонт теплотраси. Але слава богу вибралися. Ще коли тиркалися по району, наташа запропонувала заїхати в гості до друзів на чай. Вони живуть у приміському селищі солонці. Дісталися туди без пригод. Заїхали в магазин, купити чого до чаю.

Потім наш шлях лежав в котеджне селище. Спочатку йшов асфальт, в міру розбитий, потім пішла гравійка з пральною дошкою. Бідолаха урал бринькав своїм залізом, типу скаржився. Куди ви мене завели.зрештою приїхали, а друзів вдома немає. Ось що значить приїжджати без домовленості. Хотіли від’їжджати, але вони тут же під’їхали. Здивувалися нашому транспорту, потім пішли пити чай. Почаївничали, поспілкувалися і знову в дорогу. Назад дорога не такою вбитою здалася. Виїхали на московський тракт. В аеропорт наташа не захотіла, вирішили їхати через села до єнісейського тракту. Згорнули з траси і зупинилися. Сонце стало сідати і похолодало. Я підробив светр і натягнув ще одні штани. Вони від костюма, я думав як дощовик його використовувати, але він не виправдав очікувань. Пропускає вологу, хоч від вітру захистить. Поїхали по селах і селах. Спочатку лігва, потім творогово, ну і в кінці шуваєво. Скрізь на нас озираються, видно шолом наташкін увагу привертає. Я його їй на день народження подарував. Вона захотіла з вушками. Довелося дарувати, їй сподобалося. Їхали неспішно, не більше 70-и км / ч. Наташа тільки почала зі мною їздити, швидкості боїться. Та й я ні куди не поспішав. Їдемо, милуємося осінньою природою, порожніми полями. Як там, – осіння пора, очей чарівність … Так непомітно проїхали всі села. За шуваєво є майданчик відпочинку. Заїхали туди, загнали урал в ліс і влаштували фотосесію.

Сфотолися, відпочили і в дорогу. Виїхали на єнісейський тракт і неспішно покотили в бік рідного красноярська. Їхати то всього 20 км. Вже стало темніти, ми неспішно котимо, асфальт лягати під колеса, урал тихенько фирчить. Лепота!так потихеньку дісталися до міста. Заїхали по дорозі в піцерію, дочок вирішили порадувати. А потім на стоянку.поставили урал на своє місце і пішли додому. Йдемо обидва щасливі, добре вечір провели. Наташі дуже сподобалося поїздка. Всього намотали 65 км. Думаю на цьому сезон можна закрити, викраду урал в гараж, законсервую, нехай відпочине до весни. А там ще багато місць навколо мого міста, куди можна з’їздити удвох.