Газ/уаз

“емкі” став ford model b 40a fordor sedan 1934 модельного року, який оснащувався рядним чотирициліндровим мотором, а не двигуном v8, як стверджують деякі «знавці».

Фордівська чотирьохдверка могла оснащуватися різними моторами, число циліндрів яких відрізнялося вдвічі. “емке” ж покладався тільки один.​

Вибір був не випадковий: v-подібна “вісімка «перевершувала» четвірку «по робочому об’єму всього лише на 100» кубиків «(3,6 і 3,5 л відповідно), що давало тільки 15 додаткових»конячок”. Вісім циліндрів старшим фордам покладалися з міркувань престижу і, як би зараз сказали, маркетингу. При “газифікації” американського седана він зберіг всі особливості мотора ford b, який в свою чергу був плодом модернізації двигуна ford a (він йшов на газ-а). Двигун був виготовлений на радянському обладнанні, і єдиною відмінністю стала «м’яка» підвіска силового агрегату – у форда було жорстке кріплення на рамі.

на фото: газ м-1

Надалі планувалося вживити під капот «емкі» інший двигун – рядний шестициліндровий! однак “чуже серце«, що отримало при» русифікації” індекс газ-11, так і не стало рідним для цього горьковського седана.

Шестициліндровий рядний мотор в “емку” містився легко. Але не в серійному варіанті.​

Зате в післявоєнний період цей двигун в кілька модернізованому вигляді не тільки з’явився під капотами представницького зима і «п’ятдесят першого» газу, але і випускався аж до дев’яностих років, тільки замість легковика його головним «притулком» стала вантажівка газ-52 і його похідні.

на фото: газ-52

Цей же мотор в «усіченому» вигляді став основою для чотирициліндрового мотора газ-20, який ставили не тільки на звичайну перемогу, але і на її повнопривідну модифікацію газ-м-72. Оскільки випуск “шістдесят дев’ятих «почався також в горькому, то представницькій перемозі довелося ділитися своїм» серцем” і з позашляховиком, який потім випускався в ульяновську.

Уаз-450 і «двадцять перша» в модифікації газ-21б отримали модифікований мотор, в якому завдяки збільшеному до 88 мм діаметру циліндрів робочий об’єм виріс до 2430 кубічних сантиметрів.

З 1962 по 1970 рік волга прямо на заводі оснащувалася нерідним двигуном, але не рядною «шісткою», як це було у перемоги, а справжнім «священним» v8! офіційно цей автомобіль називали» машина супроводу «або» швидкохідний ” автомобіль.

Газ-23 зовні не відрізнялася від звичайної волги. Зате всередині переховувався полум’яний мотор …

Як неважко здогадатися, могутнім восьмициліндровим мотором з “двадцять першої” поділилася чайка.

“чайка «поділилася з» молодшою сестрою особливого призначення «своїм восьмициліндровим мотором

Двигун змз-23 являв собою модифікацію» чайковського «змз-13 об’ємом 5,5 літра – і цей агрегат, незважаючи на значні розміри, відмінно вписався в просторе» черево” моторного відсіку газ-21.

Однак першою “догонялкою «з усією підставою може вважатися не волга, а перемога, адже в березні 1956-го конструктор газу григорій вассерман затвердив»зміни в конструкції автомобіля м-20 із застосуванням двигуна зим”. Як неважко здогадатися, створювали таку убер-перемогу не для любителів поганяти, а для служби в кдб в якості автомобіля супроводу і не тільки. Дослідні зразки розганялися до 130 км/год, а в дрібносерійному виробництві і без офіційної документації до 1959 року за наявними даними було зроблено не більше 100 таких машин.

Для того, щоб приховати наявність незвичайної для волги автоматичної трансмісії, «чайковський» кнопковий селектор акп замінили традиційним підрульовим важелем – таким же, як на версії «двадцять першої» з заводським автоматом, яка також існувала.

кнопковий селектор акп зустрічався тільки на чайках

На деяких машинах замість стандартної однієї випускної труби була пара вихлопних труб, поява яких було пов’язано з рознесенням випускних колекторів по різні боки головок. Однак був і варіант зі здвоєною випускною трубою, в якій колектори сходилися в одну магістраль.

Тему “догонялок” продовжили волги нового покоління газ-24-24 і газ-24-34. Вони були зроблені на основі базових «исходников» газ-24 і газ-24-10 відповідно. Під капотом обрані щасливчики могли виявити двигун змз-24-24 з одним чотирикамерним карбюратором. За даними виробника, мотор розвивав 195 к. С., яких навіть у поєднанні з не найспритнішим триступінчатим гидромеханическим автоматом вистачало для того, щоб розігнати волгу до вражаючих 182 км/ч.

газ-31013 – такий індекс отримала «догонялка» на базі «нуль другого» волги

Крім того, і «двадцять перша» і газ-24 отримали ще одне «чуже серце», причому розраховане під роботу на «важкому паливі»! підприємство c. I. V. A. У місті антверпен на замовлення бельгійського імпортера радянських машин-компанії s. A. Scaldia-volga ставила на волги дизельні двигуни perkins, rover і peugeot-indenor, причому останній мотор пропонувався і для «двадцятьчетверки». Однак, власне, до радянського автомобілебудування “дизельна тема” горьківських седанів і універсалів прямого відношення не мала.

Ульяновські позашляховики і в новому поколінні зберегли конструктивний зв’язок з моторами змз, проте випускалися вони вже на власному моторному виробництві, а після модернізації і перетворення «чотириста шістдесят дев’ятого» в уаз-3151, що сталося в 1985 році, потужність двигуна умз-417 збільшилася до 90 «конячок».

Втім, чужим волговське «серце» для ульяновського позашляховика вважатися не може – на відміну від дизелів peugeot, vm і fiat, якими оснащувалися «уазики» для італійського ринку, імпортовані і «прокачані» сімейством мартореллі.

Азлк/ іж

Чотирициліндровий двигун москвича-400 по конструкції повторював мотор довоєнного opel kadett k-38. Мотор був нижньовальним і нижньоклапанним і аж до «чотириста дванадцятого» залишався базою для наступних модифікацій, в яких змінювалися діаметр циліндра і ступінь стиснення, але хід поршня при цьому залишався колишнім. На “чотириста сьомому” клапани газорозподільного механізму переїхали в головку блоку, а максимальна потужність в порівнянні з 23-сильним исходником збільшилася вдвічі.

«чотириста дванадцятий ” отримав свій мотор-вельми прогресивний по конструкції і технологіям, причому його відмінною особливістю були напівсферичні камери згоряння і алюмінієвий блок циліндрів. Крім нього москвичі оснащувалися і… Дизельними моторами – як нескладно здогадатися « “свап” здійснювала все та ж фірма scaldiа-volga, і відбувалося це в бельгії, а виробниками дизелів були британська фірма perkins і французька peugeot-idenor.

Москвичі і волги від» скалдії ” немов випереджали свій час – в європі тоді про легковий дизель знали хіба що технічні експерти.

Зате передньопривідний москвич-2141 виявився по-справжньому «безсердечним»: незважаючи на те, що в москві будували власне моторне виробництво і планували випускати ціле сімейство різних двигунів, включаючи дизель (!), «сорок перший ” був приречений прожити досить довге, але неяскраве життя з чужими агрегатами. Розуміючи, що звичайний півторалітровий «уфимець» для великої і важкої машини буде занадто слабкий, на заводі вирішили звернутися до головного конкурента – автогіганта з тольятті.

Ранній “сорок перший « – це перш за все мотор від жигулів

Однак навіть найпотужніший в класичній моторній лінійці» шестірочний” двигун розвивав лише 80 к.с., яких більш великому москвичу вистачало насилу. До того ж модель 2141 з мотором ваз-2106-70 випускалася недовго, оскільки незабаром завод практично повністю перейшов на двигун узам-331.10 (модифікація 21412) – як легко зрозуміти з позначення, ним виявився модернізований дідок узам-412. Для свого часу він був досить непоганий, але двадцять років по тому і в новому тілі… Загалом, новий москвич з самого початку страждав пороком серця.

Це намагалися виправити в німеччині, знову зробивши ставку на нехай і «тупуватий», але економічний атмосферний дизель: німецький імпортер радянських автомобілів вирішив перевести москвич на важке паливо, попутно обізвавши машину… Lada aleko!

das ist lada! хоча більше схоже на moskvitch.

Перше, що видає дизельний «сорок перший» – це звук. Але назавжди машина запам’ятовується динамікою автобуса кавз-685

Ні “ребрендинг”, ні 1,8-літровий двигун ford rtf (xld418) «сорок першому» не допомогли. Вже в пострадянський період, який залишається за рамками нашого огляду, москвич все ж отримав гідне “серце” – бензиновий двигун renault f3r272 об’ємом 2,0 л. Але ні цей відчайдушний крок, ні «розтиснуті» до 1,7-1,8Уфімські мотори ситуацію вже не врятували-пацієнт, незважаючи на всі кардіореанімаційні заходи, так і не вижив.

Маловідомий факт: ще в 1988-му все ті ж німці намагалися поставити на москвич незвичайний дизельний мотор elsbett elko. Тільки вдумайтеся: три циліндри, наддув і біодизель в якості палива. На випробуваннях середня витрата солярки склав всього 4,5 літра, але економічні реалії поставили хрест і на цьому варіанті

Іжевська ода спочатку була розрахована під двигун узам, проте в останні роки випуску більшість хетчбеків оснащувалося мотором ваз від “шістки”, а повнопривідна версія (була і така!)- агрегатом “213-ї” ниви.

іж-2126 оснащувався тим же набором моторів, що і «сорок перший»

Ваз

Ми згадували якось, що ваз-2101 після справжньої «битви за верхній вал» отримав новий оригінальний двигун, радикально відрізнявся від італійського исходника верхнім розташуванням розподільного валу, який знаходився в голівці, а не в блоці циліндрів.

це вам не fiat: найголовнішою відмінністю ваза від італійської машини став саме мотор

Надалі конструктори, погравши ходом поршня і діаметром циліндрів, отримали ціле класичне сімейство моторів з ланцюговим приводом грм – 1,3-літровий (21011), 1,5-літровий (2103) і 1,6-літровий. Цікаво, що кожна модель пропонувалася в різних модифікаціях. Наприклад, якщо» чиста «шістка оснащувалася 1,6-літровим двигуном, то півторалітрова модифікація з індексом 21061 мала мотор» троячки«, а на 21063-ю ставили 1300-кубовий мотор від»одинадцятої”. При цьому машинам першого сімейства мотори від» троячки «і» шістки ” не покладалися, а на останні, в свою чергу, не ставили базовий 1,2-літровий мотор. Осібно стояв» п’ятірочний ” двигун з ремінним приводом грм, який можна було зустріти і на «сімці» 21072.

«нуль п’ятий» мотор легко впізнати по легкосплавній кришці гбц і пластиковому кожуху приводу грмтак міг виглядати моторний відсік і ваз-21053, і ваз-21072. Мотор і зовсім “чужий « – від» троячки «

Була і» зворотна заміна « – півторалітровий мотор від 2103 в тілі» п’ятірки” (21053) . Ви ще не заплуталися? тоді ось вам ще: шляхом схрещування кузова 21011 і мотора 2101 була отримана окрема модифікація – 21013.

Один і той же кузов, але різні двигуни. Це знайшло своє відображення лише в одному місці-на шильдику під заднім лівим ліхтарем

Однак будь-який з цих двигунів можна вважати “чужим” для жигулів тієї чи іншої моделі лише умовно. Адже ні конструкція, ні міжцентрова відстань між циліндрами при цьому не змінювалося. Тим часом, були на “класиці” і по-справжньому сторонні мотори, хоча і тольяттинського виробництва! для того, щоб перевірити, як себе поведе новий і невідпрацьований мотор, на вазі вирішили «схрестити їжака з вужем», імплантувавши двигун 2108 під капот «шістки». Модифікація отримала індекс 21068.

жигулі з мотором “вісімки”? таке було, причому раніше самого ваз-2108! 1 планували виготовити близько 10 000 автомобілів, але в 1983-1984 роках обмежилися всього трьома сотнями примірників – в першу чергу, через брак самих моторів. “гібрид” вийшов дуже вдалим-тихим, економічним і тяговитим, незважаючи на скромний робочий обсяг в 1,3 літра. Зрозуміло, для установки спочатку поперечного мотора уздовж його довелося доопрацювати – зокрема, перенести трамблер і бензонасос в інше місце, що зажадало створення оригінального корпусу допоміжних агрегатів.

два шківа – це не 16 клапанів, а привід допоміжних агрегатів

Була і “зворотна конверсія”: в 1985 році з’явилася “лада-ваз-2108-ралі”, де “шестірочний” мотор розмістили в салоні позаду водія і штурмана, а приводив він у рух, природно, вже задні, а не передні колеса. Це допускав регламент fia групи б.

І це далеко не єдиний приклад чужого двигуна в моторному відсіку машин з турою на решітці! причому другий приклад також буде носити експериментальний, а не комерційний характер, а по порядковому рахунку він буде і зовсім першим. Адже ще в 1975 році був створений прототип ваз-2121м, який відрізнявся від майбутньої ниви двигуном. Під подовженим капотом з’явився… Мотор від “чотириста дванадцятого”! його “приміряли «на новий позашляховик з тієї ж причини, з якої остаточно перевели на уфимський мотор і» сорок перший” – 1,6-літрових моторів 2106 банально не вистачало.

До речі, з цієї причини будь-які жигулі обростали додатковими моторними модифікаціями, що дозволяло заводчанам гнучко реагувати на ситуацію, випускаючи відповідний варіант, що поєднував в собі «дорогий» кузов від «шістки» з малопотужним мотором від 21011, або, навпаки, кузов «нуль п’ятої» з мотором від «сімки». Однак повернемося до ниви з подовженим на 65 мм передком, в надрах якого переховувався старий добрий узам. Зміна компонування і довжини вплинуло (причому не кращим чином) на развесовку і прохідність машини – стало ясно, що жигулівський агрегат стосовно ниви багаторазово перевершує «чуже серце».

Втім, до теми «свапа» в ниву на вазі повернулися в 1990 році. У цій затії взяв активну участь німецький імпортер-фірма deutsche lada, яка вирішила розмістити під капотом повнопривідника дизель vw. Втім, проти цього категорично виступив сам volkswagen, а ось французька компанія peugeot погодилася надати свій мотор xud-9l, який і прописався в моторному відсіку ниви. Тут в гру вступає ще один імпортер лади-цього разу французький. На замовлення жака поки в підмосков’ї (м чехов) на виробничих потужностях колишнього “автоекспорту «вже в пострадянський період, тобто в 1993 році, здійснювали установку іноземного двигуна – при пересадці серця так званий» технологічний мотор” вилучали, а на його місце ставили 1,9-літровий мотор peugeot.

Всього для ринків франції, італії, іспанії та інших європейських країн було зроблено не так вже й мало «важкопаливних» нив – близько 6000 екземплярів. Хрест на цій модифікації поставило введення норм євро-2, тому спільно з peugeot і… Мартореллі до “дизельної теми” в тольятті знову повернулися вже в 1998-му.але знову на горло версії з мотором xud-9sd настали екологічні норми – вже євро-3…

нива в тюнінгу від martorelli виглядала привабливо

Трохи раніше, тобто з 1995 по 1997 роки, для франції і країн бенілюкс на обмежені партії «дев’яток» також встановлювали дизельний двигун psa tud5 потужністю 58 к.с., який відрізнявся оригінальною підвіскою силового агрегату і імпортної «навішуванням», в той час як коробка залишалася звичайною вазівської.

Вже після розпаду срср вазівські передньопривідники приміряли на себе не тільки повнопривідну трансмісію ниви, але і її мотор! автомобіль отримав зухвалу назву тарзан і ефектно-дратівливу зовнішність.

тарзан міг бути не тільки трьохдверним. Але суть машини від цього не змінювалася.

В силу того, що машина зберегла «восьмірочний» кузов при переході на агрегати і компоновку ниви, двигун розгорнули уздовж осі на 90 градусів, попутно замінивши «зубильний» агрегат класичним – як карбюраторним, так і уприсковим. Втім, хоч це дітище і народжувалося в нтц опп автовазу, до самого заводу його дрібносерійне виробництво не мало прямого відношення.

Заз / луаз

Якщо у запорожців з їх характерно-торохтящим «воздушником» не було «відхилень в лінії партії», не рахуючи карбюратора озон-2101 на окремих модифікаціях заз-968м, то таврія крім власного мотора під індексом мемз-245 отримала і кілька «чужих сердець».

Одне з них – від старшої сестри: 1300-кубовий мотор 2108 непогано вписався в більш тісний моторний відсік таврії, але зажадав видалення звідти запасного колеса. Втім « “заряджена” таврія заз – 1122 була великою рідкістю в силу того, що автоваз поставляв ці агрегати в запоріжжі, що називається, в гомеопатичних дозах.

«восьмий ” мотор припав таврії впору. Шкода, що доморощена «версія gti» виявилася штучною партією

Спроба вирішити проблему кількості і якості моторів за допомогою чужого агрегату була не єдиною і згодом ще більш відчайдушною – вибір припав на нижньовальний чотирициліндровий мотор fiat-903 від хетчбека uno, який при обсязі 900 «кубиків» розвивав 45 «конячок». Однак модифікація заз-1140 зустрічалася наживо ще рідше, ніж версія з «восьмірочним» двигуном…

мамбо італіано: фіатовскій двигун в таврії – це не фантазії, а заводська модифікація

Для луаза спочатку рідним був мотор від запорожця, і так тривало аж до початку дев’яностих, коли в короткому передньому звисі поздовжньо розмістився не чахлий і древній «воздушник», а цілком сучасний двигун, хоч і як і раніше мелітопольського виробництва.

Так,» волинянці «дістався» двоюрідний ” моторчик від таврії, який відрізнявся рідинним охолодженням, а також був могутніше, економічніше і довговічніше колишнього.

В силу бракуМоторів за 12 років було випущено менше двох тисяч луаз-1302 з «рідинником».

Опитування

Який з “чужих” моторів на радянських легковиках ви вважаєте найбільш доречним?

Голосувати

Ваш голос

Всього голосів: