У 2002 році два італійських приятеля лука маццанті і вальтер фаралі вирішили відкрити власне виробництво дуже дорогих, красивих, спортивних автомобілів faralli&mazzanti. Передбачуваний тираж – від одного до п’яти примірників на рік. Приклад хорвата мате рімак (rimac automobili and greyp bikes) показав життєздатність такої моделі бізнесу.

Але якщо лука маццанті вміло працював над дуже сучасними і швидкими машинами, то вальтер фаралі займався реставрацією старовинних авто і до майбутнього не тяжів, перебуваючи зачарованим старовиною. Що не завадило обом взятися за проект, подібно російському аналогу bilenkin classic cars, коли реставрація олдтаймерів спочатку привела до свапу, а потім і до будівництва нових автомобілів.